joomla 1.6

Печать
PDF

Моральність як основний компонент розвитку особистості

Автор: Я.В. Бученко, В.М. Носенко, м. Харків on 16 Мая 2012.

Питання про моральний розвиток особистості на сьогоднішній день дуже актуальне. Алкоголізм, наркоманія, захоплююча своїми сітями молоде покоління, вплив деструктивних сект, зростання дитячої злочинності, бездуховність, знецінення сім'ї як осередку суспільства, втрата моральних орієнтирів є тривожним сигналом.

(За матеріалами виступів учасників ІІ Міжнародної науково-практичної конференції "Відродження духовності у сучасному світі: взаємодія Церкви та освіти")

Згадаємо таких відомих педагогів, як Я.А. Коменський, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, Л.М. Толстой, Р. Штайнер, які не раз підкреслювали необхідність морального виховання, якщо ми бажаємо отримати на виході особистість, корисну суспільству. Сам термін «моральність» прийшов до нас з латини. «Нрави» – це ті еталони і норми, якими керуються люди у своїй поведінці, у своїх повсякденних вчинках [1]. Л.А. Григорович під «мораль­ністю» розуміє особистісну характеристику, яка об'єднує такі якості та властивості, як доброта, порядність, дисциплінованість, колективізм.

І.С. Мар'єнко уявляв моральність як невід'ємний бік особистості, що забезпечує добровільне дотримання нею існуючих норм, правил, принципів поведінки. Вони знаходять своє вираження в любові до Батьківщини, колектива, суспільства, окремих людей, до самого себе, праці. Якщо подивитися в «глибину» цього визначення, то можна побачити, що воно охоплює всі сторони особистості і всі сторони діяльності людини. В.О. Сухо­млинський вважав, що сферою розвитку духу є моральне виховання, яке пронизує всі грані людської особистості, відкриваючи перед кожним шлях до цивільних, творчих, трудових, естетичних цінностей.

Моральне виховання – це цілеспрямований і систематичний вплив на свідомість, почуття і поведінку вихованців з метою формування у них моральних якостей, які відповідають вимогам моралі. Це процес багатогранний, пронизує всі сторони життєдіяльності людини і ефективно здійснюється як цілісний процес.

Аналізуючи роботи І.Г. Песталоцці, важко не помітити, що метою морального виховання він бачив розвиток у дітей діяльної любові до людей.

Адже що, як не любов до людей, довіра, розуміння, здатність до співчуття, допомоги, підтримки поведе людину по вірному, гідному шляху. Моральне виховання він вважав головним завданням дитячого виховного закладу. На його думку, тільки воно формує доброчесний характер і співчутливе ставлення до людей.

Розробляючи питання педагогіки, моральне виховання висував на перший план німецький педагог І. Гербарт. Інша справа, що відповідно до ідеалів суспільства, в якому він жив, він вкладав у поняття морального виховання насадження в дітях покірності, дисципліни і покірливого підпорядкування авторитету влади.

Дуже високо оцінював моральне виховання Л. М. Толстой, вважаючи, що з усіх наук, які повинна знати людина, найголовніша є наука про те, як жити, роблячи якомога менше зла і якомога більше добра.

Однак з педагогів-класиків минулого найбільш повно і яскраво характеризував роль морального виховання в розвитку особистості К.Д. Ушинський. Він вважав, що освіта розуму і збагачення його пізнаннями багато принесе користі, але, на жаль, не зробить людину чесніше.

Видатний вітчизняний педагог А. С. Макаренко велике значення надавав «вчинку наодинці з собою», або тому, як веде себе вихованець за відсутності інших людей, коли не відчуває контролю. Про його моральну вихованість можна судити тільки тоді, коли він правильно поводиться в силу внутрішнього спонукання, коли в якості контролю виступають його власні погляди і переконання. Вироблення таких поглядів, переконань і відповідних їм звичок поведінки і складає глибинну сутність морального виховання [3].

У цьому сенсі моральність особистості органічно пов'язана з її моральними почуттями, з її совістю, з постійною оцінкою своєї поведінки і прагненням до щирого каяття в тих випадках, коли допущені порушення моральних принципів. Совість і каяття особистості у своїх негідних вчинках – найсильніші стимули її морального розвитку і самовдосконалення. На жаль, формуванню цих особистісних почуттів не завжди надається належне значення.

Моральне виховання повинно розпочинатись в сімейному колі, потім здійснюватись у дитячому садочку, школі, вищому навчальному закладі і продовжуватись у вигляді самовдосконалення усе життя. Але для того, щоб здійснювати моральне виховання молодого покоління, необхідно самому бути морально вихованим, тому перш за все потрібно почати з себе. Бо якщо про моральність заговорить людина, яка такою не є, вона буде формувати у дитини суперечливі уявлення про моральність та сприятиме утворенню подвійної моралі.

Людина, яка виховувалась за моральними нормами, в результаті стає морально вихованою. Моральна вихованість реалізується в суспільно цінних властивостях і якостях особистості, у відносинах між людьми, у ставленні до діяльності, в спілкуванні. Про те, що людина морально вихована, говорить глибина її моральних почуттів, муки совісті, здатність до страждання, сором, здатність до емоційного переживання.

Безумовно, моральний розвиток – це необхідний компонент розвитку особистості. Моральна людина – це та людина, для якої норми, правила виступають як її власні внутрішні переконання. Моральна людина не механічно їх виконує, а це її внутрішній стан, це внутрішньо пережиті і стійко закріплені в свідомості, поведінці, в мислені критерії і способи дії, які не порушуються нею, і не обтяжують її, а вчинки згідно з моральними нормами приносять задоволення.

Таким чином, на основі викладеного вище матеріалу можна зробити висновок про те, що моральний розвиток – це одна з найважливіших умов розвитку особистості, що забезпечує не просто її гармонійний розвиток, а й робить особистість соціально зрілою.